Arkona - Liki Bessmertnyh Bogov
Стой, вечность - правда слепая!
С яви во скверне
Я убегаю С мольбою о жизни вздымая к родимой святыне
Ты зришь вникуда, в пелену своих снов
И в этом забвении души, в серой жизни смятении
Воспрянут же в памяти Лики бессмертных Богов Где сущность этого мира?
В чуждой мне яви душу забыла
Стой, вечность - правда слепая!
С яви во скверне я убегаю В безумстве ночи ты видишь, как старая дева
Поманит тебя на указанный путь
Но вновь, встрепенувшись, ты вырвешься с этого плена
И воспоминанья подымут ту страшную суть
Как ползая змеем, касаясь незримых кореньевArkona - Liki Bessmertnyh Bogov - http://ru.motolyrics.com/arkona/liki-bessmertnyh-bogov-lyrics-ukrainian-translation.html
Ты пал в пустоту бытия неизведанной тьмы
И вот ты один на просторах извечной святыни
И в мыслях ты вспомнишь о том, что был предан людьми Где сущность этого мира?
В чуждой мне яви душу забыла
Стой, вечность - правда слепая!
С яви во скверне я убегаю В холодной жизни жаждешь огня
Что умирает в это мгновенье
И вновь тебя окутает тьма -
Страх пред смерти забвеньем И на распутье этих дорог
Сном окутают чары
Увидишь нави тихий чертог
Ты в объятиях Мары Стой, вечность - правда слепая!
С яви во скверне я убегаю Я ухожу...
Arkona - Mimy Bezsmertnyh Bogiv (Міми Безсмертних Богів) (Украинский перевод)
Стій, вічність, та доля сліпая!
З дійсності у скверні я втікаю
З благанням життя до рідної святині
Ти дивишся в нікуди, в пелену своїх снів
І в цьому забутті душі, в сірому сум'ятті життя
Повстануть у пам'яті міми безсмертних Богів
У чому сутність цього світу?
У чужій для мене яві душу забула
Стій, вічність, та доля сліпая!
З дійсності у скверні я втікаю
В божевіллі ночі ти бачиш, як стара діва
Привадить тебе на явлений шлях
Але знов, стрепенувшись, ти зірвешся з цього полону
І спогади підіймуть ту страшную сутність
Як повзаючи змієм, торкаючись небаченного зілля
Ти ліг в порожнечу буття незвіданої темрявиArkona - Liki Bessmertnyh Bogov - http://ru.motolyrics.com/arkona/liki-bessmertnyh-bogov-lyrics-ukrainian-translation.html
І ось ти насамоті посереди одвічної святині
І в думках ти згадуєш про те, як був забутий людьми
У чому сутність цього світу?
У чужій мені яві душу забула
Стій, вічність, та доля сліпая!
З дійсності у скверні я втікаю
В холодному житті жадаєш вогню
Що вмирає в цю мить
І знов тебе обгортує морок -
Страх перед смертю забуттям
І на роздоріжжі цих шляхів
Снищем обгортані чари
Побачиш наві тихий чортог
І все... ти у обіймах Мари
Стій, вічність, та доля сліпая!
З дійсності в скверні...
О я благаю, я вирушаю...